|
14.04.2016 СХИЛЯЄМО ГОЛОВИ ПЕРЕД ГЕРОЯМИ 26 квітня 1986-го увійшло у всесвітню історію жахливою подією, яка згодом отримало іменну назву «Чорнобильська трагедія». Кожна людина на нашій планеті знає про аварію на Чорнобильській АЕС та ті наслідки, яка отримала наша Україна та сусідні держави. Але тоді, в ранковий час останньої суботи квітня ще ніхто, крім фахівців (робітників АЕС і військовослужбовців пожежної охорони) та співробітників органів державної безпеки не знав, яке лихо прийшло на нашу українську землю.
Пройшло вже три десятки років з того часу, коли ядерна загроза нагадала усьому світу про свої жахливі наслідки, якщо без поваги та зразкового відношення поводитися з ядерною фізикою. І саме ніч на 26 квітня і показала, до чого це призводить. Сьогодні, коли ми всі згадуємо про «Чорнобильську трагедію», коли словосполучення «ліквідатори аварії на ЧАЕС» у кожного на слуху, особливе відношення до всіх тих, хто вийшов на фронт боротьби за приборкування скаженого реактора. Саме у ці дні, особливо на сторінках засобів СМІ, більше уваги приділяється учасникам перших боїв з скаженим четвертим реактором. І немає жодного сумніву, що ті, хто став героєм-ліквідатором перших годин приборкування 4-го енергоблоку є справжніми героями, а це, саме – пожежники, співробітники ЧАЕС, шахтарі, воїни хімзахисту, будівельники першої черги укриття, військовослужбовці та вертольотчики. Але, багатьом учасникам ліквідації «Чорнобильської трагедії» не зовсім приємно (і це, м’яко кажучи) що про них говорять (особливо ті, хто там не був і не знає усього) «та інші». А, хто такі «інші»? А, інші, це водії автобусів, які вивозили тисячі мешканців «зони». Інші, це співробітники МВС (ДАІ, ППС, ВВ), які добами стояли на своїх постах. Інші, це дівчата, які приймали діточок зі шкіл та дитячих садочків. Інші, це співробітники органів державної безпеки, які постійно знаходились поруч з шаленим 4-м енергоблоком. Для співробітників КДБ УРСР було багато роботи, починаючи з того, що стало причиною світової катастрофи і закінчуючи тим, щоб забезпечити режим повного контролю в «зоні» на самому вищому державному рівні. На сайті ветеранів СБУ, які пройшли фронтами «Чорнобильської трагедії», є такі слова, які раніше не могли бути відкритими для публічного використання:
І це дійсно був подвиг, рівний фронтовому. А ми шануємо тих, хто пройшов фронтами приборкування ядерної катастрофи – це наші дорогі ветерани: Біленко Іван Андрійович, Литвинов Леонід Володимирович, Лихно Леонід Макарович, Мотицький Леонід Станіславович, Пучков Михайло Тимофійович, Вихристенко Микола Олександрович, Голубчук Віктор Іванович, Грицаєнко Микола Михайлович, Ігнатенко Володимир Григорович, Нікітюк Володимир Ларіонович, Виноградов Петро Миколайович, Ануфрієв В’ячеслав Вікторович, Берегов Олег Миколайович, Бур’яновський Григорій Антонович, Волочай Іван Федорович, Вусатий Леонід Іванович, Знайдюк Валерій Олексійович, Колодько Володимир Павлович, Йовенко Василь Васильович, Ключка Петро Іванович, Ковальчук Сергій Трофимович, Кудін Анатолій Миколайович, Кучерявий Леонід Миколайович, Лущай Сергій Віталійович, Лясківський Віктор Вікторович, Ляшенко Валерій Миколайович, Малюга Олександр Валерійович, Мостопалов Валентин Олексійович, Остапець Сергій Петрович, Пономаренко Надія Валеріївна, Пуха В’ячеслав Іванович, Рибачук Микола Васильович, Риндюг Олександр Петрович, Сітайло Сергій Сергійович, Тимчук Петро Никифорович, Турченко Олексій Олександрович, Федотюк Олександр Іванович, Чепурко Петро Петрович, Шиянов Михайло Іванович, Шкуратовський Віктор Петрович, Шмиголь Сергій Володимирович, Юрченко Віктор Володимирович, Яловий Олександр Іванович, Бабич Іван Лукич, Білан Григорій Васильович, Висоцький Олександр Володимирович, Гвоздецький Анатолій Павлович, Головня Євген Іванович, Гречко Юрій Олексійович, Данилко Григорій Вікторович, Дишкант Михайло Михайлович, Дідков Микола Лаврентійович, Демченко Олександр Васильович, Журко Михайло Григорович, Кіндратенко Сергій Михайлович, Козак Анатолій Миколайович, Кузнєцов Володимир Володимирович, Ляпін Валерій Олекксандрович, Нітун Віктор Іванович, Орешков Микола Олексійович, Рафальський Ярослав Йосипович, Токарев Іван Сергійович, Хилько Анатолій Дмитрович. В нашому Музеї (так ми називаємо наш Центр військово-патріотичного та історичного виховання) є спеціальний стенд, на якому дана історія участі наших ветеранів в ліквідації «Чорнобильської трагедії», але, на превеликий жаль, вже ніколи не підійдуть до нього наші друзі – Бірсан Олександр Семенович, Мудрак Микола Хомич, Коваль Леонід Дмитрович, Житник Петро Семенович, Гнітько Віталій Григорович, Назарчук Микола Арнольдович, Поляков Володимир Олегович, Шарга Володимир Миколайович, Настюков Леонід Олександрович, Безсмертний Демид Іванович, Маслов Валентин Володимирович, Пироженко Костянтин Федорович… Вічна пам’ять та вічна слава героям, які здійснили подвиг, рівний фронтовому! Додаткова інформація про наших ветеранів-чорнобильців знаходиться на сайті «Киевский ТелеграфЪ» за адресою:
|
|
|
Наша адреса: Україна, 03037, місто Київ, вул. Вузівська, буд. 5, кв. 64. |